Астронавт стояв на залишках свого космічного корабля, що зазнав аварії у червоній пустелі чужої планети. Віддалено в небі виднілися сліди від метеоритів, що прорізали атмосферу, додаючи відчуття приреченості до, і без того ворожого ландшафту. Його очі, сховані за шоломом, дивилися на нескінченний горизонт, де не було жодної ознаки життя.
Місія на Марс мала бути історичним досягненням для людства, але стала трагедією. Він — єдиний, хто вижив. Після аварії комунікаційні системи були знищені, і він не мав змоги передати сигнал лиха на Землю. Корабель, який колись був надією людства, зараз лежав у пилюці, наче символ його невдачі.
Проте, астронавт не втрачав надії. Він вирішив дослідити околиці в пошуках ресурсів для виживання. Корабель мав деяке обладнання, яке можна було використовувати. Він знав, що його шанси були малі, але дух дослідника не давав йому здатися. З кожним кроком по червоній планеті, він все більше вірив, що зможе знайти спосіб повернутися додому, або принаймні залишити слід, щоб людство дізналося про їхню місію.
"Ми досліджуємо не для себе, а для всього людства, для майбутніх поколінь" — подумав він, йдучи вперед до невідомого…
